Лайнус Полінг, Пітер Полінг — Хімія
Часто виникає потреба вирішити, як слід розглядати ту чи іншу молекулу — як таку, що містить іонний чи ковалентний зв'язок. Сумнівів не викликають солі сильних металів і сильних неметалів; для них має бути записано іонну структуру. Так, у випадку літій хлориду слід писати Li+Cl-
Рис. 6.21. Радіуси деяких іонів.
Так само не викликає сумніву нітроген трихлорид NCl3 — масляниста речовина, що є сполукою двох неметалів. Молекули нітроген трихлориду мають ковалентну структуру.
Проміжне положення між LiCl і NCl3 посідають три сполуки: BeCl2, BCl3 і CCl4. Де ж відбувається перехід від іонної структури до ковалентної?
Відповідь на це питання дає теорія резонансу. Перехід від іонного зв'язку до нормального ковалентного зв'язку в ряді сполук, подібних до зазначених вище, відбувається не різко, а поступово.
Часто вказують лише ковалентні структури, і хімік повинен мати на увазі, що ковалентні зв'язки мають певну частку іонного характеру. Такі зв'язки називаються ковалентними зв'язками з частково іонним характером.
Молекулі гідроген хлориду (хлороводню), наприклад, можна приписати таку резонансну структуру:
Зазвичай же просту структурну формулу цієї сполуки записують у вигляді
або
На практиці прийнято показувати зв'язки між сильно електропозитивними металами та неметалами як іонні зв'язки, а зв'язки між неметалами та неметалами або металоїдами — як ковалентні зв'язки, які, звісно, певною мірою мають частково іонний характер.