Лайнус Полінг, Пітер Полінг — Хімія
Уявлення про наявність у речовинах електричних частинок було висловлено як гіпотезу англійським ученим Г. Джонстоном Стоні. Стоні знав, що речовини можна розкласти електричним струмом — наприклад, воду можна розкласти таким способом на водень і кисень. Йому було відомо також про роботи Майкла Фарадея, який встановив, що для одержання певної кількості елемента з тієї чи іншої його сполуки потрібна певна кількість електрики. (Експеримент, виконаний Фарадеєм, розглянуто в розд. 11.) Обмірковуючи ці явища, Стоні в 1874 р. дійшов висновку, що вони вказують на існування електрики у вигляді дискретних одиничних зарядів, причому ці одиничні заряди пов'язані з атомами. У 1891 р. Стоні запропонував назву електрон для постульованої ним одиниці електрики. Експериментально електрон було відкрито в 1897 р. Дж. Дж. Томсоном (1856—1940) у Кембриджському університеті (Англія)*.
Властивості електрона
Електрон є частинкою з негативним зарядом величиною — 0,1602·10-18 Кл.
Маса електрона дорівнює 0,9108·10-30 кг, що становить 1/1837 маси атома Гідрогену.
Електрон має дуже невеликі розміри. Радіус електрона точно не визначено, але відомо, що він значно менший за 1·10-15 м.
У 1925 р. було встановлено, що електрон обертається навколо власної осі й що він має магнітний момент. Спін і магнітний момент електрона розглянуто в підрозд. 5.5.
* Досліди, які привели до відкриття електрона, описано в підрозд. 3.7.