Лайнус Полінг, Пітер Полінг — Хімія
Ще давні греки знали, що коли бурштин потерти вовною або хутром, то він притягуватиме легкі предмети, наприклад пір'їни чи шматочки соломи. Це явище вивчав Вільям Гільберт (1540—1603), який запропонував прикметник електричний для опису сили притягання, що діє в цьому випадку; він походить від грецького слова електрон, яке означає бурштин. Гільберт і багато інших учених, зокрема й Бенджамін Франклін, досліджували електричні явища; протягом XIX ст. було зроблено численні відкриття, що пояснюють явища електрики та магнетизму (тісно пов'язаного з електрикою).
Було встановлено, що коли сургучну паличку, яка поводиться так само, як бурштин, потерти вовняною тканиною й наблизити до скляної палички, потертої шовковою тканиною, то між паличками проскакує електрична іскра. Було знайдено також, що між такими паличками діє сила притягання. Так, якщо сургучну паличку, яка дістала електричний заряд унаслідок тертя об вовняну тканину, підвісити на нитці й наблизити до неї кінець зарядженої скляної палички, то заряджений кінець сургучної палички повернеться до скляної палички так, як показано в лівій частині рис. 3.1. Водночас кінець наелектризованої сургучної палички відштовхується від іншої так само наелектризованої сургучної палички; так само наелектризована скляна паличка відштовхується від такої самої наелектризованої скляної палички, як показано в правій частині рис. 3.1.
Рис. 3.1. Досліди, що показують притягання електричних зарядів з різним знаком і відштовхування зарядів одного й того самого знака.
У результаті експериментального вивчення такого роду явищ склалося уявлення про існування двох видів електрики, які дістали назви смоляної електрики (що збирається на сургучній паличці) і скляної електрики (що збирається на скляній паличці); було встановлено, що протилежні види електрики притягуються, тоді як однакові відштовхуються. Франклін дещо спростив це уявлення, прийнявши припущення, згідно з яким від одного об'єкта до іншого може перетікати електрика лише одного виду. Він припустив, що в процесі натирання скляної палички шовковою тканиною якийсь електричний «флюїд» переходить із тканини в скло, і скляна паличка стає позитивно зарядженою завдяки надлишку електричного флюїду. У тканині створюється нестача електричного флюїду, і вона стає негативно зарядженою. Він підкреслював, що насправді не знає, чи перейшов електричний флюїд із шовкової тканини до скляної палички, чи зі скляної палички до шовкової тканини, а тому рішення вважати електрику на скляній зарядженій паличці позитивною (такою, що має надлишок електричного флюїду) є довільним. Нині достеменно відомо, що коли скляну паличку натирають шовковою тканиною, то негативно заряджені частинки — електрони — переходять зі скляної палички на шовкову тканину, і що Франклін у своєму припущенні помилився.