Лайнус Полінг, Пітер Полінг — Хімія
Кобальт трапляється в природі у вигляді мінералів смальтину CoAs2 і кобальтину CoAsS, звичайно разом із нікелем. Метал одержують відновленням його оксиду алюмінієм.
Металевий кобальт — сріблясто-білий метал зі слабким червонуватим відтінком. Він менш активний, ніж залізо, і з розбавлених кислот повільно витісняє водень. Кобальт застосовують при виготовленні спеціальних сплавів, зокрема сплаву алніко (сплав алюмінію, нікелю, кобальту й заліза із сильними феромагнітними властивостями), що застосовується для виготовлення постійних магнітів.
Іон Кобальту(II) Co(H2O)62+ у розчині та в гідратованих солях має червоний або яскраво-рожевий колір. Кобальт(II) хлорид CoCl2·6H2O утворює червоні кристали, які внаслідок дегідратації перетворюються на темно-синій порошок. Якщо писати розбавленим розчином кобальт(II) хлориду, то написане майже неможливо помітити, однак при нагріванні паперу внаслідок дегідратації солі літери стають синіми. Кобальт(II) оксид CoO — речовина чорного кольору, розчинна в розплавленому склі та надає йому синього забарвлення (кобальтове скло).
Іони Кобальту(III) нестійкі; при спробі окиснити іони Кобальту(II) звичайно відбувається осадження кобальт(III) гідроксиду Co(OH)3. Ковалентні сполуки Кобальту(III) характеризуються винятковою стійкістю. Найважливіші з них — калій гексанітрокобальтат(III) K3Co(NO2)6 і калій гексаціанокобальтат(III) K3Co(CN)6.