Лайнус Полінг, Пітер Полінг — Хімія
Різноманітність структур, представлених силікатними мінералами, їхні характеристики й корисні властивості вже давно давали підстави вважати, що хіміки зможуть синтезувати багато нових цінних сполук Силіцію. Протягом останніх років це й було зроблено; численні сполуки Силіцію, особливо ті, що належать до класу силіконів, як було встановлено, мають дуже цінні властивості.
Найпростішими силіконами є метилсилікони. Ці речовини існують у вигляді масел, смол і еластомерів (речовин, подібних до гуми). Метилсиліконове масло складається з довгих молекул, кожна з яких становить собою силіцій-оксигенний ланцюг із метильними групами, приєднаними до атомів Силіцію. Коротка молекула силікону має таку будову:
Силіконове масло, що його застосовують як мастило або в гідравлічних системах, має молекули, у кожній з яких міститься в середньому приблизно десять атомів Силіцію.
Цінні властивості силіконових масел полягають у дуже низькому температурному коефіцієнті в'язкості, здатності витримувати високі температури без розкладу та хімічній інертності щодо металів і більшості реагентів. В'язкість типового силіконового масла зростає приблизно лише в сім разів за охолодження від 38 до −38 °C, тоді як в'язкість звичайного мінерального масла, що має таку саму в'язкість за 38 °C, за такого самого зниження температури збільшується приблизно в 1800 разів.
Смолоподібні силікони можна одержати полімеризацією силіконів у молекули з поперечними зв'язками. Такі смолисті мінерали або силікони (на думку редакції сайту) застосовують як електроізолятори. Вони мають чудові діелектричні властивості й стійкі за таких робочих температур, за яких звичайні органічні ізоляційні матеріали швидко розкладаються. Завдяки застосуванню цих матеріалів електричні машини можуть працювати з підвищеним навантаженням.
Силікони можна полімеризувати до молекул, що містять 2000 і більше ланок (CH3)2SiO, потім розмолоти з неорганічними наповнювачами (наприклад, із цинк оксидом або газовою сажею, що її застосовують у виробництві звичайної гуми) і вулканізувати нагріванням. У результаті такої обробки між молекулами утворюються поперечні зв'язки, що зв'язують їх у просторову ґратку, яка не змінюється під час розчинення й плавлення.
Застосовують також інші силікони, в які замість метильних уведено етильні або інші органічні групи.
Покриття матеріалів водовідштовхувальною плівкою стало можливим завдяки застосуванню метилхлорсиланів. При цьому виріб із бавовняної тканини протягом 1—2 с піддають дії парів триметилхлорсилану (CH3)3SiCl, внаслідок чого він вкривається шаром триметилсилільних груп унаслідок реакції з гідроксильними групами целюлози
(CH3)3SiCl + HOR → (CH3)3SiOR + HCl
Метильні групи, що містяться в плівці, відштовхують воду так само, як її відштовхує вуглеводневий шар мастильних масел. Цей метод можна застосовувати для обробки паперу, вовни, шовку, скла, фарфору та інших матеріалів. Він виявився особливо придатним для обробки керамічних ізоляторів.